Як потрібно діяти, аби позбутися психологічної залежності?

«Важкий період, зайнятість, обставини  – це наші виправдання об’єкту залежності»

Суть цього допису краще за все відображає вислів: «Ніколи не виправдовуйтеся! Ті, хто Вас люблять зрозуміють без пояснень, а ті, хто ненавидить, найкращі вчинки поставлять під сумнів і запідозрять у поганому».

Яскравим проявом залежності, сигналом, що з нами щось не так, є ситуація, коли ловимо себе на думці, що виправдовуємо вчинки об’єкта нашої залежності (дитину, кохану людину, друга, керівника).

Як приклад:

• дитина поводиться грубо, бо в неї важкий період;

• коханий не зателефонував тому, що був зайнятий;

• керівник напускає туману, водить за ніс колектив, оскільки так склалися обставини, і т.д.

Важкий період, зайнятість, обставини  – це наші виправдання об’єкту залежності. Ми дозволяємо іншим таку поведінку по відношенню до себе. Коли ж спокійно, але рішуче і твердо, не допускатимемо прояву хамства або інших речей у свою сторону, врівноважено будемо говорити про те, що нам не подобається (не критикувати і вимагати від інших відмінної поведінки), і діяти в залежності від цього, інші змушені будуть врахувати наші потреби, або ми зведемо до мінімуму контакт із ними.

«Плануємо і діємо спонтанно, дослухаймося до своїх бажань»

Застереження щодо нашої реакції на грубість. Згадаймо, як ми відповідаємо на хамство у громадському транспорті, або в інших життєвих ситуаціях! У нас закипає кров і ми на вислів: «Куди прешся?», відповідаємо: «Сам дурень!». Або згадуємо, що ми інтелігентна людина і, незважаючи на охоплення люттю, язвимо: «Проходьте, напевно, Ви сьогодні не з тієї ноги встали», а про себе думаємо, щоб ти… (думки залежатимуть від запасу матерніх слів). Особливо, другий приклад – шкідливий для нас. У першому випадку – ми викидаємо на навколишніх злість і підтримуємо вогонь чварів. У другому – лють залишається всередині і роз’їдає нас самих. Може бути інший варіант. Згадую ситуацію, з якою поділилася одна із моїх знайомих. Наприкінці 1990-х їй довелося побувати у відрядженні у США. Море емоцій, магазини повні красивих речей. І в торговому центрі до примірочної, вона хотіла пройти раніше, обминувши одну людину. На цей вчинок розступилися усі і запропонували поступитися своєю чергою. Спокійно, без злості, без сарказму. Однак, бажання пройти поза чергою зникло миттєво. Крім того, на все життя залишилося відчуття, що у будь-якій ситуації важливо залишатися людиною. Тому як висновок – якщо ми живемо не на безлюдному острові, а серед людей, приймемо те, що прояви хамства у громадських місцях, колективі з різною частотою будуть вриватися у наше життя. І тільки ми самі, вирішуємо як реагувати на це. Або витрачати здоров’я, енергію на боротьбу з бажанням виховати усіх хамів, або використати наші життєві сили на добро, щастя, розвиток.

Щодо інших ситуацій, якщо нам обіцяють зателефонувати, а не телефонують, заплатити, а не платять, загадуємо ще один вислів: «Маленька брехня породжує велику недовіру». Не очікуйте від когось, що він зателефонує, прийде, дасть кошти, тим самим змінить і наповнить наше життя. Якомога раніше беремо на себе відповідальність за власне життя. Ми можемо більше. Так багато можливостей, так багато цікавих речей, так багато приводів для щастя і радості. Плануємо і діємо спонтанно, дослухаймося до своїх бажань. У той же час, маємо принципи і стержень, зруйнувати і посягати на які не даємо нікому. Ось про це ми поговоримо у наступний раз.

Світлана Доан, проректор Міжнародного європейського університету, професор, доктор медичних наук

394

Юрій Іванов

Головний редактор