Віктор Лещинський: «Основна функція керівника – уміння генерувати комфортну атмосферу для команди»

Президент Національного експертно-будівельного альянсу України та групи компаній Win Experts Віктор Лещинський розповів «Оперативній Україні інфо» про власний підхід у формуванні команди фахівців, механізми ведення бізнесу, іноземний досвід та секрет успіху як керівника.

– Вікторе Петровичу, якими своїми досягненнями Ви по-справжньому пишаєтесь?

– Для мене найбільше досягнення – сформована сильна й надійна команда Національного експертно-будівельного альянсу України та групи компаній Win Experts. Наша налагоджена комунікація, заснована на довірі до мене всіх контрагентів галузі й дотичних до неї персон. І вона є обопільною, оскільки селекцію співпрацею пройшли фахівці й функціонери, з якими взаємодію постійно. Зайві ланки в системі відсутні. Гальмуючі особи виключені з неї апріорі.

Репутація в нашій роботі – основний фактор. Слово підприємця для мене є непорушним. У взаємовідносинах покладаюся не на кредит, а на запас довіри, що забезпечується роками чесної, відповідальної практики. Коли берусь за якусь справу, то обов’язково виконаю її на сто відсотків. У мене є схильність вірити людям. Й роблю це доти, поки вони не перетинають червоні лінії. Тож вдруге мене таким особам залучити до партнерства не вдасться. Завжди відкритий до співпраці, проте використовувати мене не вийде.

– За якими принципами підбираєте членів команди?

– У ставленні до себе й членів команди є лютим перфекціоністом. Тобто визнаю лише досконале й не здатен миритися з посереднім. Навіщо робити підходяще, коли можна зробити найкраще? Цим і керуюсь при підборі кадрів. Трудова книжка особи може містити високі посади, але по факту людина є вигорілою. А щоб здійснювати проект преміум-класу, потрібна творча потуга, наполегливість, сила духу, помножена на фахову міць. Спеціаліст, що очолює напрямок, має нести в собі всю множину галузевих знань, вмінь і креативних навичок. А топ-менеджер ще й потребує людських чеснот, його працездатність має бути підтримана порядністю. В основі нашої справи лежить напружена й інтенсивна праця. Тому ми маємо бути спорідненими ментально. Тож основна функція керівника – уміння генерувати комфортну атмосферу для команди.

Водночас прагну, щоб мене розуміли цілком і миттєво: «розжовувати» завдання вважаю нестерпним. Коли є взаєморозуміння, то це бонус сталої, перевіреної часом команди. Пишаюся тими, хто становить зараз її робочий кістяк. Їх не безліч, однак покластися на кожного з них можна стовідсотково.

– У чому секрет Вашого успіху як керівника?

– Мене завжди цікавили глобальні проекти. Будучи на держслужбі, об’їздив у країні десятки комунальних підприємств різного рівня, розробляючи пакет документів для кредитування міжнародними фінансовими організаціями робіт з модернізації водоканалів, тепломереж, каналізаційних систем, що вже на той час розпадалися. Предметно вивчав у Європі досвід відновлення житла, що виснажило свій ресурс. І навіть привіз в Україну колишнього міністра Словаччини, який здійснював тамтешню національну реновацію.

Пізніше керував компанією, що виконала експертизу доріг України державного значення. І вона дала сильний імпульс роботі «Укравтодору». Тож наразі знаю всі галузеві проблеми в «розрізі», а головне – чітко уявляю способи їх розв’язання. Наприклад, запущеність інфраструктури наших міст ледь не катастрофічна. Ветхий житловий фонд, необліковні енерговтрати, хронічні неплатежі за воду, газ та електроенергію у поєднанні зі зношеністю мереж роблять завдання їх оздоровлення непосильним.

– І як же вирішити ці проблеми?

– Можна наслідувати практику Лондона, Любліна, Вільнюса, Антверпена, Брюгге. У цих містах є могутній важіль – приватно-державне партнерство. Скажімо, в Лондоні 95% комунальних об’єктів і служб віддано в концесію. Потужні компанії взяли їх у розвиток, інвестують істотні кошти, знаходять доступний для мешканців компроміс оплати послуг, паралельно вкладаючись у ремонт і оновлення мереж, в енергозбереження, покращення послуг, водоочищення тощо. Треба лише чітко унормувати всі параметри концесійного бізнесу.

І при цьому забезпечити владний контроль. Адже в нашій державі був період, коли концесіонери витискали із системи останні соки, наживаючись на комунальній власності, не вкладаючи й не розвиваючи її. На щастя, працюючі моделі є. І вони добре відомі й мають бути усталені на нашому ґрунті. Регулювання конфесійних відносин з боку держави передбачає неухильність, але вона має торкатися лише ключових позицій ведення справи. Контролюються інвестиції і покращення послуг, а всі інші процеси довіряються бізнесу.

– Тобто від держави, насправді, не багато й потрібно?

– Так, треба дати підприємцю непорушні ніким, однозначні законодавчі й нормативні інструменти та передати питання на муніципальний рівень, де здійснюватиметься соціальна й медійна політика – решту бізнес зробить сам. Держава має відповідати за своє, громадянин – за своє. На жаль, його в нас зовсім не вчили бути власником. Має бути максимальна саморегуляція ринкових відносин і практик за суворими правилами. Тоді й підприємець не забариться взятися за справу. Саме так це працює в усіх сферах – реновації житла, модернізації транспорту, відновленні комунального господарства.

– Ви як проектний менеджер сформували команду, що своєю потугою і фаховою універсальністю закриває усі ланки й потреби будівельного кейсу – від земельних ділянок до експлуатації готових об’єктів. Як Вам це вдалося?

– Мене не цікавить вік спеціалістів команди – лише їхня компетентність, продуктивність, креатив. Тож, коли це поєднання починає діяти, то тоді й є результат.

– Як би Ви визначили свій підхід до справ у діловому світі?

– Я відношу себе до керівників, яких можна назвати «новими прагматиками». Їх вирізняє точне відчуття єдності мети і засобів її досяжності, воля до здійснення, достеменне знання реалій, володіння рівнем комунікацій, достатнім для вирішення взятих на себе завдань. А ще практичний інтелект, бачення найкращого способу організації своєї справи – жорстке, раціональне, з помітними рисами «розумного егоїзму», і саме тому –  життєво стійке. Переконаний, що «нові прагматики» – запорука нагальних зрушень, рушій одужання і оздоровлення управлінських структур та механізмів в країні, насамперед – державних.

Читайте також: Віктор Лещинський: «Вірю, що ми побудуємо країну нових відносин, перспектив та сучасного рівня життя…»

Віктор Лещинський: “Порядок на будівельному майданчику є і буде там, де існує система управління…”

Віктор Лещинський: «Ринок будматеріалів має незначні коливання цін…»

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на офіційну сторінку в Фейсбук, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу!

Підготував Юрій Іванов 

632

Юрій Іванов

Головний редактор