Тетяна Лісоколенко вишила бісером понад 35 іменних ікон

35-річна Тетяна Лісоколенко із села Тахтаулове Полтавського району вишиває бісером іменні ікони. Їх дарує родичам і друзям. Вважає, що це змінить їхнє життя на краще. Адже саме вишивка святих ликів змінила її долю.

Про це жінка розповіла “Оперативній Україні інфо”.

За словами жінки,  протягом 10 років вона вишила бісером понад 35 ікон:

“Захоплення допомогло мені в особистому житті. Коли вишила перший образ — зустріла другого чоловіка. Народила від нього двох синів. Хоч розійшлися з ним, не переставала просити в Бога надійного партнера. Через кілька років познайомилася із Сергієм. Він написав на сайті знайомств. Перше побачення було в парку. Закохалася у нього з першого погляду. А через місяць подали заяву до РАЦСу. Він має добре серце. Узяв мене з трьома дітьми. Так не кожен зможе”.

Тетяна 14 років працювала в районній лікарні медсестрою при терапевтові. Нині стала медсестрою при КЗ ” Полтавська ЗОШ І-ІІІ ст. 24″. Зустрічаємося в її робочому кабінеті. Накинула білий халат. В окулярах. На стіні — вишита нитками ікона Божої матері.

“Це одна з перших. Почепила в кабінеті, бо саме в лікарні прийшло натхнення до образів. Мій дідусь Василь попав в аварію. В його авто врізався трактор. Пережив стрес, загострилися хвороби. Лежав у хірургії. Я за ним доглядала. Виникло бажання вишити ікону. Купила нитки, бісер, основу. За благословенням пішла в одну з церков Полтави. Показала свою роботу. Батюшка пояснив, що це — не ікона, а вишита картина. Для образу лик і руки мають бути намальовані. Наступну зробила за його порадою, але бісером”, – продовжує розповідати.

Жінка вишиває ікони за схемами, які продають у магазинах. Готову роботу освячує в церкві й дарує:

“Взялася за ікону Миколи Чудотворця для похресника Рената. Хрестила його під іменем Микола. Своїм трьом синам теж подарувала роботи. Андрію — Андрія Первозванного, Дмитру — Дмитра Побідоносця, Богдану — Великомученика Феодота. Старший син переніс три операції. Як вишила йому образ, здоров’я покращилося. Діти стали менше хворіти. Чоловіку вручила ікону Сергія Радонежського, дідусю — святого Василя Великого. Коли він помер — поклала у гроб. Батюшка дозволив. Ікону святого Володимира принесла в капличку лікарні. Хворі біля неї моляться. Як подруга йшла заміж, на неї чекав сюрприз — образ Божої матері з янголами. Хотілося, щоб у неї швидше народилися дітки. Так і сталося. Доньці Даші у грудні буде 7 років”.

Сусідці Вірі вручила на день народження ікону святої мучениці Віри. Вона часто няньчить моїх дітей, наче рідна бабуся.

Тетяна Лісоколенко протирає вологою серветкою окуляри. Гортає в мобільному фотографії своїх робіт. Вони розміром 15 на 12 см. Заготовка коштує 35 грн, бісер — 125, рамка — 40. Робота над однією займає від місяця до трьох.

“Кілька років тому на День вишиванки в лікарні була виставка робіт працівників. Я показала дві. За них район дав грамоту. Брала участь у виставці у полтавському парку Перемога. Образи не продаю. Лише раз колега вмовив. Заплатив 300 гривень.

Тетяна нині перебуває у третьому шлюбі. Із Сергієм Тютюнником познайомилися чотири роки тому. Він із села Саранчівка Зіньківського району на Полтавщині. Сирота. Був в АТО. Від попереднього шлюбу має доньку Ірину.

Жінка знімає зі стіни ікону, дає потримати в руках. Запевняє, це принесе удачу й щастя.

Читайте також: Художниця-вчителька із Полтавщини намалювала олівцем понад 100 портретів.

Юрій Іванов

345

Юрій Іванов

Головний редактор