Сільський гламур завжди буде на часі (із архіву)

“Знайомі пообіцяли мені собачку — йоркширського тер’єра…”

Нещодавно приїздив до мами у місто Решетилівка, що на Полтавщині. У центрі зустрів давніх подруг. Із ними навчався в одній школі. Відтоді не бачилися. Зайшли на келих пива до одного з генделиків. Подруги почали вихвалятися одна перед одною.

— На днях збудеться моя мрія,— каже радісно Юля. — Знайомі пообіцяли мені собачку — йоркширського тер’єра. Вони їх самі розводять. Тому для мене продадуть за 500 гривень.

— Ну і нащо він тобі треба? — сміється Яна.

— Це ж по блату. Майже безплатно, — кривиться Юля. — Так вони коштують 10 тисяч гривень. Мріяла про нього вже давно. Бачила такого у Могилевської. Носити його з собою модно та ефектно. Вони дуже вутлі. Тож буду берегти страшенно. Чула, що навіть від грому їхнє серце може розірватися. Та й одягатиму його в спеціальному фірмовому магазині в Полтаві. Одяг там суперовий. За 400 гривень можна забацати прикид. Потім і сама буду шити.

Сиджу і слухаю уважно їхню розмову.

“Зараз оформляю робочу візу. На руках у мене 5 тисяч євро…”

— А я до своєї сестри в Іспанії збираюся, — перебиває Яна. — Зараз оформляю робочу візу. На руках у мене 5 тисяч євро. У сестри є салон краси. Буду “манікюршой”. Я ж не сиділа ці роки без діла. Кілька дипломів вже отримала. Навіть міжнародний є. А там і заміж за іспанця вискочить недовго.

— А чому тут не подобається? — запитую.

— Юр, шо тут можна робити? — відмахується. — З чоловіком розвелася. Дитину няньчать батьки. “Ухажорів” тьма. Подарунки дорогі дарують. А толку? Хочу реалізуватися сама. Але не тут.

Поговорили та й розійшлись. Я подумки позаздрив дівчатам. Подумав, яке в них життя яскраве та заможне.

Уранці Яна розбудила мене телефонним дзвінком.

— Слухай, ти не позичиш до четверга 75 гривень, бо треба забрати сарафан у швеї, — говорить ніяково. — Як розбагатію, то обов’язково верну.

Юрій Іванов, головний редактор інтернет-видання “Оперативна Україна інфо”