Ще раз про Котляревського, і не тільки…

“Його не вберегли: нині – це згарище….”

Івана Котляревського Полтава й полтавці шанують належно. Кажемо про нематеріальні форми збереження пам’яті про великого митця. І пам’ятник зачинателеві нової української літератури, і місце його поховання, і вулиця імені класика нового письменства, й меморіальні дошки, пов’язані з постаттю та творчістю Івана Петровича, і міні-скульптура Енея – це все вияви шани земляків до свого знаного митця. Ще не так давно мали й кінотеатр імені Котляревського. Саме ця будова дає підстави говорити не лише про письменника, а й про збереження пам’яток архітектури.

Нагадуємо: приміщення, яке знаходиться в південно-східному секторі Круглої площі між вулицями 1100-річчя Полтави й Соборності, у далекому минулому було Будинком Полтавського дворянського зібрання. Його споруджено у 1810 році в стилі класицизму. Будинок дворянського зібрання – один із громадсько-культурних осередків ХІХ – другої половини ХХ століття.  Його не вберегли: нині – це згарище….

У свій час тут вітали відомих діячів мистецтва, тут працювала перша в Полтаві публічна бібліотека, опікувався якою Микола Цертелєв, фольклорист, перший видавець українських народних пісень, тут давав концерти Модест Мусоргський, Федір Шаляпін, Петро Чайковський, тут виступала Марія Башкирцева, тут… Знищений у роки Другої світової війни, пам’ятник архітектури відбудували і в 1947 році він став кінотеатром імені Котляревського.

Тепер про тепер: у 2017 році статус пам’ятки понижено з національного до місцевого (шукайте наказ Мінкульту). Заклади харчування різного рівня, нічні клуби, магазини (чи торгові точки!?) можна знайти в тій будівлі (будівлі, не пам’ятці архітектури!). Ще добудовано щось з усіх боків (майже з усіх).

Не тужу за минулим – переймаюся сучасним. Можливо, правда, що кіно люди дивляться вдома, що кінотеатр не приносив прибутку. І все-таки, для чого псувати увесь ансамбль Круглої площі, чому духовне підміняти матеріальним?.. Чому нащадки не мусять бачити історію, унаочнену, наприклад, архітектурою?

“Кінотеатр не приносив прибутку…”

Ставлю споконвічне питання: що робити? Даю відповідь: берегти давнє, щоб гідно жити в теперішньому, щоб не зруйнувати підмурівок майбутньому. Хай і заклади торгівлі, хай і харчоточки, але для чого руйнувати те, що тримає в собі минулі століття…

Будинок Полтавського дворянського зібрання – клуб імені Карла Маркса (ключове слово клуб) – кінотеатр імені Котляревського – а що сьогодні? Нічні клуби, гральні заклади?! Пам’ятку зруйновано. Знову: що робити? Відбудовувати!

Віра Мелешко, завідувач кафедри української літератури ПНПУ ім.В.Г. Короленка

709

Редакція

"Оперативна Україна інфо"