Байкове кладовище: що приховує некрополь та хто із відомих тут покоїться (фото)
У Києві серед визначних місць варто виокремити один із найстаріших некрополів країни – Байкове кладовище, яке знаходиться за адресою: вул.Байкова, 6. Воно має майже 200-річну історію та свої особливості. Наприклад, саме тут почали ховати представників всіх конфесій та віросповідань. І на ньому покоїться чимало видатних людей.
Журналісти “Оперативна Україна інфо” вирішили зробити ревізію Байкового. Ось, що потрапило до нашого фотооб’єктиву.
Славнозвісне кладовище розташоване у Голосіївському районі Києва і є пам’яткою історії та культури. Його вважають одним із найстаріших некрополів, що зберігся у місті, адже ховати тут почали ще у 1834 році. Його площа — 72,47 га. Нині воно є закритим для масових поховань. І тут тепер надаються місця лише для визначних людей.
Заходимо через центральну вхідну браму, яка водночас є церквою Св. Димитрія. Праворуч і ліворуч розташовані могили відомих особистостей – це своєрідний “зірковий коридор”.
Проходимо повз могили класиків української літератури: Миколи Бажана, Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Олеся Гончара…
Серед українських радянських партійних і державних діячів тут покоїться Володимир Щербицький.
Також на центральній алеї кладовища поховали Івана Плюща. Він був українським державним діячем, двічі головою Верховної Ради України, секретарем Ради національної безпеки і оборони, Героєм України, нардепом.
На території некрополя є близько 20 старих склепів. Тепер вони в надзвичайно занедбаному стані. На деяких збереглися написи, але всі усипальниці розкриті та пограбовані. Є версія, що в склепах люди ховалися під час війни. Пізніше вони слугували притулками для безхатьків.
До речі, хтось тут поставив сміттєвий бак… як же це ганебно виглядає…
На іншій частині цвинтаря, що зліва, можна за вказівниками потрапити до могили Лесі Українки та її родини Косачів, які поховані всі поряд.
Біля її пам’ятника лежать свіжі квіти, а на оградці прикріплені жовто-блакитні стрічки. Видно, що тут часто бувають…
Поряд із легендою української літератури покояться її рідні.
На Байковому кладовищі чимало оригінальних пам’ятників-скульптур. Ось деякі із них, які привернули нашу увагу.
Історія цвинтаря:
Назву свою кладовище отримало від прізвища генерал-майора Сергія Васильовича Байкова, героя двох воєн — Французько-російської війни 1812 року та російсько-турецької 1828—1829 років, на відкуплених землях якого почасти й розташоване (усупереч поширеній думці, тіло самого генерала покоїться не тут, а в Петербурзі).
Початкова назва — Новостроєнське. Перші поховання здійснили лютеранською громадою Києва. Це пов’язано із тим, що їхнє кладовище (XVII століття) знаходилося в низині і зазнавало регулярних підтоплень. Через що надгробки змивало, а з-під землі, за свідченнями сучасників, виходили на поверхню труни, подекуди навіть рештки похованих. Тож лютерани почали переносити могили з низини на вище місце. У 1831 році лютеранській та католицькій громадам офіційно надали землі під поховання на високому правому березі річки Либідь. Остаточно ж процес перенесення могил сюди завершився 1839 року, коли старий лютеранський цвинтар закрили.
Водночас новопризначений Київський військовий губернатор, Подільський та Волинський генерал-губернатор граф Василь Левашов провів інспекцію київських кладовищ. І він був вельми незадоволений її результатами. Тож віддав розпорядження відокремити від них достатній простір землі, вирити довкола рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати при входах будиночки для сторожі. На виконання наказу генерал-губернатора протоієрей Петро Максимович розпочав збір коштів серед найзаможніших киян — жителів Печерська.
Грошей зібрав чимало, бо згодом, коли імператор Микола І звелів зводити Київську фортецю, постало питання вже не про впорядкування, а про перенесення деяких некрополів, коштів вистачило і на перенесення поховань, і на роботу садівників, які перетворили пустку Байкової гори на затишок, що буяє зеленню.
Тож рік, коли тутешнє німецьке кладовище об’єднали з православним печерським, став роком офіційного відкриття Байкового кладовища.
Цвинтар мав одну прогресивну особливість. Він був перший київським некрополем, де ховали представників всіх конфесій та віросповідань. За цим принципом його поділили на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку та ін.
Протягом 1884—1889 років на новій православній частині спорудили церкву Вознесіння Господнього. Саме в цей час з’являються перші склепи. Над проєктуванням декотрих працювали найкращі київські архітектори — Євген Єрмаков, Михайло Іконніков, Володимир Ніколаєв.
Ще на території Нового кладовища є церква Воскресіння Словущого УПЦ (МП). Центральна вхідна брама — водночас церква Св. Димитрія (зведена на початку ХХ століття).
З 1975 року вище Байкового кладовища діє крематорій, який спроєктував архітектор Авраам Мілецький. Перше поховання в колумбарії, який розташований на території кладовища, здійснили 10 грудня 1977 року.
Це лише невеличкий репортаж наших журналістів із Байкового кладовища. У майбутньому ми продовжимо досліджувати це унікальне місце. Далі буде…
Читайте також: У Києві недобудовану психлікарню вподобали графісти, фотографи та сатаністи.
Юрій Іванов
