Афанасій Шкурупій: «З Богом по-справжньому, щиро, відкрито й відверто люди витримають усе…»

Архієпископ Харківський і Ізюмський ПЦУ Афанасій Шкурупій розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо» про випробування війною, шлях до Перемоги та що чекає на українців у післявоєнний час.


Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій ІВАНОВ та архієпископ Харківський і Ізюмський ПЦУ Афанасій Шкурупій.

– Зараз багато тарологів, віщунів, астрологів, різноманітних екстрасенсів дають чимало прогнозів щодо того, коли закінчиться війна. І, як бачимо, зачасту вони не справджуються, але люди шукають у чомусь надію. То де ж її брати? Яке Ваше ставлення до цих прогнозів?

– Сказано ж: «Не надійтеся на князів, на синів людських. У них немає спасіння». Спасіння тільки в Господі Ісусі Христі, в Отці Небесному. Із цього і треба ставитися до всіх цих новоявлених віщунів. Чому їхні прогнози не справдовуються? Ісус Христос сказав, що навіть він не знає майбутнього, що знає тільки один Отець Небесний.

– Який тоді прогноз Церкви?

– Варто звернутися в найближче наше минуле до часів Майдану. Чому Майдан вистояв, чому Майдан витримав? А українці перемогли, відстояли свободу, свою державність, тому що в ті дні, в ті місяці весь народ молився. Всі конфесії: і православні, і католики, й греко-католики, протестанти, мусульмани. Всі молилися Церкви: на Божих службах були переповнені віруючим народом. Усі молилися і всі створювали велику соборну молитву. І Господь відгукувався на цю молитву. І проливав Свою Божу благодать на українську землю. Ця Божа благодать проливалася і в душу кожного українця. І була така неймовірна масовість, був неймовірний підйом національної свідомості, патріотизму. І ось цією молитвою із силою Божою ми наче створили навколо України сферу могутню, яку ворог не зміг пробити, щоб впливати на свідомість українців.

– Що ж тоді завадило молитвам?

– І тільки в одному місці, де була потужна протидія нашій молитві, де вигукували: «путин прийди, путин введи войска», і він їх увів. Там ось така проріха утворилася, але вона далеко не поширилася, як ми це пам’ятаємо. Візьміть північ Луганщини – це Україна, це українська мова. Туди сепаратисти не зайшли, вони зайшли там, де в 50-60-ті роки наїхали з росії росіяни, коли будувалися нові шахти, нові комбінати, заводи і відповідно вся обслуговуюча сфера. Але далі вони не змогли пройти: ні сепаратисти, ні російські війська. Нам треба повернутися до досвіду часів Майдану. Не так, як зараз, от сьогодні, неділя, навіть на Преображення не так вже й багато людей було на служіннях. Якомога більше українців повинні брати участь та творити оцю єдину спільну і соборну молитву. І ми нею захистимо свою Батьківщину. Але народ уже наш починає розхолоджуватися, заспокоюватися. Таке враження, що вже немає і цієї кривавої війни. Це дуже погана ознака і дуже недобра для нас перспектива. Нам зараз треба всім схаменутися, звернутися до Бога. Молитва кожного саме в соборній службі, великій молитві, об’єднується у могутнє річище, прохання до Господа про помилування і спасіння. Ось саме на цю молитву Господь і відгукнеться, так як Він відгукнувся під час Майдану.

– Останні роки ми побачили як побільшало природніх катаклізмів, різних катастроф. І зрештою, ми маємо війну. Навіщо нам її послав Бог?

– Бог нічого не посилає, Бог нам дає випробування. Якщо подивитися на нашу восьмирічну історію, то йде війна. Вона ж не сьогодні почалася і не з 24 лютого. Вона почалася з 2014 року. А ми на п’ятому році війни трохи забулися, нам уже захотілося більше видовищ, більше відпочинків, більше морів, пляжів, більше реготів. І почалося в суспільстві розшарування на тих, хто закликав та будував українську державу і тих, яким хотілося просто відпочивати, гламурно проводити свій час. Якщо подивитися, що робиться в останні десятиліття в світі, то причиною усіх катастроф техногенних та  особливо природніх різних явищ, які руйнують працю людських рук, які забирають життя в десятків і сотень тисяч людей, то вони викликані саме духовними явищами – пристрастями, які спонукають людей робити гріх. І, можливо, Господь посилає нам отаке випробування, як оця війна, як оця агресія росії, яка нищила наш народ і продовжує. Скоро буде 500 років як вони намагаються нас знищити. Тож оця війна є сходженням нашого народу на свою Голгофу, на свій хрест розп’яття, як зійшов Ісус Христос. І зараз захисники, які зараз там, на фронті, вони проливають кров, як пролив Господь наш Ісус Христос на хресті розп’ятий. І Його кров всоталася в землю іудейську, відтак і в землю нашу українську, в землю взагалі по всьому світу. І ми, українці, пролили скільки крові, захищаючи свою Вітчизну, наслідуючи Ісуса Христа в захисті Батьківщини. Зараз оця кров, пролита нашим народом впродовж століть, волає до неба і просить помсти.

– У чому полягає помста?

– Але я всім кажу, помсти не в жорстокості, не в ненависті, а в любові до своєї Батьківщини. Тільки любов сподвигає людину на жертовний подвиг. На те, щоб пожертвувати своїм життям заради спасіння свого побратима, заради спасіння своєї родини, своєї рідної землі, своєї Батьківщини. Ми ж бачимо різницю між російськими солдатами і нашими воїнами  – це два зовсім інших світи. Воістину темрява і воістину світло. З одного боку – ненависть і нищення всього живого, а з другого боку – навпаки жертва собою заради врятування.

– Коли закінчиться війна?

– А воля Божа, яка поєднуючись уже з нашою людською волею, проявляється в наших захисниках і в рішучості українського народу відстояти свою свободу й державну незалежність. Від сукупності оцих якостей і залежить закінчення війни. А коли вона закінчиться – це знає тільки один Господь Бог.

– Як же бути? Як простим людям легше справитися зі своїми страхами і легше пережити цю війну?

– Тільки в молитві до Господа! Тільки Господь за молитвою може людину спасти. Більше ніщо не зможе людину спасти. Її внутрішній світ, її внутрішній спокій, її внутрішній мир… Не тільки фізичний мир, який ми здобудемо, переможемо, а й будемо мати мир у душах.

– Що ж чекає українців після Перемоги?

– Але потім буде післяпереможний час, коли ми побачимо, скільки покалічених, скільки вбитих, коли біженці вернуться до своїх зруйнованих домівок, ось тоді буде найважливіший, найнебезпечніший період. Чи витримають люди? Без Бога не витримають, а з Богом по-справжньому, щиро, відкрито й відверто люди витримають усе.

Дивіться також відеоверсію інтерв’ю:

Спілкувався Юрій ІВАНОВ

667

Юрій Іванов

Головний редактор